top of page

Конкурси, експедиції, акції

україна.jpg

             Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді
                                         «Моя Батьківщина – Україна» 2023

                                 Матеріали до пошукової роботи 

"Садок коло хати чи європейський ландшафтний парк?

(Авторський сад Світлани Кульбашної)"

       експедиції "Моя Батьківщина-Україна" здобувачів освіти                                    гуртка "Географічне краєзнавство"

 

Наказ №237аг "Про підсумки І (міського) туру
Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді "Моя Батьківщина - Україна" 2023р

Наказ №223аг "Про підсумки І (міського) туру Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді "Моя Батьківщина - Україна" 2021р

         Учасники експедиції «Моя Батьківщина – Україна» проводять краєзнавчу, пошукову, науково-дослідницьку роботу, збирають емпіричні дані, фактичний матеріал, статистичну інформацію під час походів, експедицій, роботи в бібліотеках та архівах…

        Здобувачі освіти СЗШ № 18 дослідили історію міста, особливості на різних етапах розвитку населеного пункту через історії його окремих частин, що знайшли відображення у шкільних музеях. Тобто об’єктом дослідження є історія рідного міста, а предметом – шкільні музеї як центри краєзнавчої роботи, що проводять результативну освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну та суспільно корисну діяльність.

Ми пропонуємо для ознайомлення фрагменти краєзнавчо-дослідницької роботи, сподіваємося буде цікаво!

Творчі роботи учасників обласного історико-пізнавального конкурсу “Крути: пам’ять і трагедія подвигу”, присвяченого Дню пам’яті Героїв Крут

Есе на тему "Крути: навіщо?"
вихованки гуртка "Ігротехніка"
Андреєвої Анни

     Бій під Крутами досі овіяний суперечками та сумнівами: факти перекривають домисли і навпаки. Ще й до цих пір нас турбують питання: «що сталося ?», «чому ?» і «навіщо ?»

     Що сталось під Крутами, ми знаємо. Наприкінці січня 1918 р. на захист Української Волі і Державності, на захист рідної землі від більшовицьких орд  стали студенти і гімназисти Києва. 15 січня на добровільних засадах почалося формування загону молодих захисників України. До нього вступали студенти університету Святого Володимира і київських гімназій. Запрошений на збори директор гімназії звернувся до вихованців з такими словами: «Ви – наша надія, надія української нації. Ми спромоглися організувати в Києві свої українські гімназії, ми важко долаємо російськомовну над культуру і в Києві, і в усій Україні. Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба жити і творити в ній, сіяти далі поміж іншими знання і любов до нашої Землі ». І далі : « Діти мої, побережіть хоча б тих, хто менший за Вас!». На це гімназисти відповіли: «Сьогодні час стріляти у ворогів України, а не промови говорити. І требе йти всім, як один на фронт».

                                            

На віче молодь йшла,                                                                                      

В серцях палав вогонь.                                                                       

Безмежна відданість святій землі!                                                                   

Мороз січневих днів не обпалив долонь                                                          

Безвусих юнаків, об’єднаних в курінь.

  

     Відповідь на питання «Чому ?» – теж очевидна. Молоді студенти й гімназисти були запалені ідеями становлення незалежної України та готові до боротьби. Для влади УНР молоді добровольці стали останньою надією перед лицем російської агресії. «І вже в останній час перед лицем небезпеки уряд кинув розпучливий клич до всіх, у кого ще жевріла в серцях надія, в кого ще не опали безсило руки. І молодь одразу на цей поклик боронити батьківщину зголосилася», – зі спогадів Бориса Монкевича, учасника бою під Крутами.

     Спробуємо відповісти на питання «навіщо ?».

     На жаль, історія циклічна. Українські студенти не востаннє боронили незалежність нашої країни під крилом смерті. Це сталось і у 2014-му під час «Революції Гідності», це продовжується і зараз – під час незавершеної російської агресії на території України. Молодь – це найініціативніше середовище, що прагне до змін і творить нову історію. Історія Крут – це не лише про «тоді». Це і про «зараз». Пам’ятаючи студентську сотню ми згадуємо всіх молодих українців, що віддавали і продовжують віддавати сили та життя на захист української єдності. Дякуємо і пишаємося кожним!

    Історія подарувала нам унікальну можливість збудувати незалежну українську державу. Але в наш складний час з новою силою звучать слова нашого великого земляка, відомого українського письменника Уласа Самчука,  який в 1992 р. пророче застерігав:  «Молодь мусить розуміти, що історія кожної хвилини може подарувати нам нові Крути. І було б дуже недоцільним, коли б та своєрідна героїка без знань, без підготовки, без твердого і послідовно організованого керма перейшла в нашу традицію». І він як у воду дивився. Адже у 2022 році імперська Московія знову розв’язала війну проти нашої держави.

Герої Крут – тепер ми називаєм їх

Цей збережемо подвиг у серцях,

Бо років 100 назад политий кров’ю сніг,

Вже прокладав для України шлях.

Минула сотня літ, а ворог не змінивсь!

Нові Герої і нові бійці знов віддають життя

Так, як і тоді, колись:

За матір, доньку, сина і сестру,

Коханую дружину

За рідний край, небесну синь,

За неньку – Україну!

Есе на тему
"Пам'яті юнаків - героїв, замордованих під Крутами"
вихованки гуртка "Ігротехніка"
Кучеренко Єлизавети

        Смерть заради національної ідеї є явищем надзвичайно потужним – особливо коли це смерть людини талановитої, самопожертва якої постає ніби логічним і невідворотним завершенням усього її свідомого життєвого шляху.

        Але ще більш вражаючими здаються самопожертви людей нікому не відомих, які йдуть на смерть як на крок ніби ще більш остаточний, які знають, що вони загинуть назавжди й безслідно, а їхня пожертва не матиме індивідуального обличчя. Іще більш вражає, коли на таку абсолютну самопожертву йдуть люди, які заледве тільки почали здійснювати свій життєвий проект, які потенційно мають небуденне майбутнє.

         В ці дні ми згадуємо студентів та гімназистів, що полягли в нерівному бою під Крутами.   

Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

        Тримаючи рушниці в замерзлих руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем. П’ять годин безперестану студентський курінь стримував «червоні лави», весь час під градом куль та вибухів гранат, проте ніхто не думав кидати позиції, відступати. Коли настала ніч, лежало на крутянських полях близько 300 трупів…

       Режим того часу, який так часто лицемірно називав себе найгуманнішим і найсправедливішим, не дозволив навіть поховати героїв за народними традиціями. Але після повернення до Києва Центральної Ради, М. Грушевський на першому засіданні Малої Ради 9 березня 1918 р. запропонував вшанувати пам’ять полеглих стрільців студентського куреня, що загинули за Україну. Було вирішено перевезти тіла до Києва і поховати на Аскольдовій горі. Похорони відбулися 19 березня.

        Рік 18-й… вже місяць березень

       Йде центром Києва у шумі люд:

       Перепоховують у трунах бережно

        Цих закатованих Героїв Крут.

      На жаль, довгий час українській молоді не судилось вшановувати пам’ять Героїв Крут, читати і слухати вірші і пісні, що звучали сьогодні. По могилі на Аскольдовій горі було прокладено асфальтову дорогу, некрополь знищено і влаштовано місце розваг.Та пам’ять народу не зітреш і не зруйнуєш ніякими бульдозерами. Прогресивна молодь діаспори з року в рік 29 січня влаштовувала Пам’ять Героїв Крут. Широко відзначалася ця подія студентами Західної України до 1939 року відкрито, а після встановлення комуністичного режиму – таємно.

       Після здобуття Україною незалежності 29 січня стало Днем всієї шкільної і студентської молоді України. У цей день в усіх навчальних закладах проводиться спеціальний урок – урок любові до України, на якому звучить пристрасне слово про подвиг Героїв Крут.

       На мітингу під час похорон українська письменниця Людмила Старицька-Черняхівська у промові «Пам’яті юнаків – героїв, замордованих під Крутами» сказала такі слова:

«Діти України, старші і малі, ця могила – ваш храм. Минуть роки, десятиліття, століття – пам’ять про юнаків-героїв не згине повік. Вона світитиме не тільки українцям, всім, обраним Богом людям, що покладають життя своє в ім’я ідеї, в ім’я брата свого. Для нас Могила ця лишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Діти України – це ваша могила, вона буде тим дзвоном, що не дасть нам спинитись, не дасть забути в хвилини відчаю. В хвилини занепаду, в хвилини знесилля будуть до неї іти старі й малі, щоб підживитись тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут, під камінним хрестом»

        Крути, без сумніву, були, є і будуть, завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії! Тож гордімося нашою Україною, її відважними героями. Нехай пам’ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Есе на тему
"Чи пам'ятає молодь героїв Крут?"
учениці КЗ "Ліцею №9"
Шаповалової Діани

     Один з українських каналів провів соціологічне онлайн опитування на тему «Пам’ять про героїв Крут у свідомості сучасної молоді».

     Думка сучасної молоді щодо бою під Крутами та пам’ять про героїв є особливо важливою, адже саме в такому віці (навіть молодшими) були юні гімназисти та студенти, які відважились на боротьбу з більшовиками.

     До опитування долучились 206 осіб, середній вік яких становив 20 років, Це були респонденти з 30 міст та містечок. Найбільше відповідей отримано з таких міст, як Львів, Одеса, Київ та Біла Церква.

     Отже, за даними соціологічного дослідження, 92% опитаних володіють знаннями про бій під Крутами. Тим часом як 93% вважають, що ця подія є проявом героїзму української молоді.

     На запитання «Чи держава достатньо, на вашу думку, інформує громадськість про цей пам’ятний день?» учасники опитування у більшості відповіли «Ні» – 75,2%. А от зважитись на такий же подвиг, як герої бою під Крутами, змогли б 46% респондентів, з них 41% жінки та 54% чоловіків.

    Зупинимось на питанні «Чи держава достатньо, на вашу думку, інформує громадськість про цей пам’ятний день?».

     Перше звернення до битви під Крутами на офіційному політичному рівні у незалежній Україні відбулось за часів президентства Леоніда Кучми.

     24 січня 2003 року на 85-ту річницю бою було видано розпорядження «Про вшанування пам’яті Героїв Крут». Розпорядження передбачало організацію виставок, проведення тематичних вечорів та конференцій, забезпечення широкого висвітлення цих заходів у засобах масової інформації.

     Проте комплексний та повноцінний культ «Героїв Крут» у незалежній Україні був вироблений лише за часів президентства Віктора Ющенка. Можна сказати, що саме ця людина найбільше вплинула на ствердження культу «Героїв Крут» у сучасному українському суспільстві та певною мірою була творцем цього культу.

     У 2005 році за ініціативи президента розроблюється проект меморіально-музейного комплексу «Пам’яті Героїв Крут», розташованого на місці битви біля села Пам’ятного Чернігівської області.

      25 серпня 2006 року проект меморіально-музейного комплексу починає втілюватись. Тоді відкривається меморіал «Пам’яті Героїв Крут» на залізничній станції Крути – 10-метрова червона колона, що символізувала колону Київського університету на 7-метровому насипі.

     На відкритті пам’ятнику Президент України Віктор Ющенко заявив: «Бій під Крутами є сильним історичним уроком, з якого можна зробити не один висновок, як перемагати, як затверджувати українську державність».

     У 2008 році меморіал був доповнений сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, стилізованою під платформи початку ХХ ст. Вагони своїм виглядом мали бути подібними на ті, на яких їхали на фронт учасники битви.

     14 жовтня 2008 року на день Покрови у цих вагонах відкрився музей «Героїв Крут». У експозиції музею представлені близько 500 предметів й архівних матеріалів.

     До відзначення 90-ї річниці подвигу героїв Крут проводилася низка заходів із вшанування пам’яті Героїв Крут (покладення квітів до їх могил та інших пам’ятних місць), видання наукових праць, збірників документів та матеріалів, пов’язаних із подіями біля станції Крути, створення художнього фільму, присвяченого Героям Крут, спорудження на Аскольдовій могилі пам’ятника Героям Крут, вихід тематичних теле- та радіо- передач

      Не могли повністю обійти увагою День пам’яті Героїв Крут і інші президенти України. Найпоширенішими із них були масові мітинги-реквієми та церемонії покладання квітів  до місця поховання студентів на Аскольдовій могилі.

       Довгоочікуваним воєнно-історичним проектом в 2019 році став фільм «Крути 1918», який мав на меті відкрити правду про ті буремні події під Крутами. Він став черговою сторінкою літопису відродження не лише українського кіно, а й української національної пам’яті.

        Сподіваємось на достойне вшанування юних героїв Крут цього року і закликаємо молодь нашого міста: «Беріть посильну участь у пам’ятних заходах і святах у вашому місті 29 січня у День пам’яті Героїв Крут, адже ця подія є законною гордістю українства.»

До Дня Української Державності

       Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році.

Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави сьогодні:

  • знак тризуба, який став Державним гербом України,

  • назва нашої грошової одиниці,

  • прийняття християнства, яке стало найпоширенішим віросповіданням на українських землях, зумовило нашу включеність у європейську цивілізацію ще в Середні віки,

  • навіть назва «Україна» вперше згадується в Іпатіївському літописі в 1187 році,

  • врешті Київ – політичний і культурний центр Київської Русі – залишається політичним і культурним центром сучасної України. І  щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам сьогодні не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці

bottom of page