Статті з`являються після подій або до урочистих дат, ми ж про позашкільні будні, про багаторічну кропітку роботу на прикладі одного з керівників гуртків – Віталія Володимировича Фоманюка.

Віталій прийшов до міської станції юних туристів ще підлітком і залишив там серце на все життя. Гурток став другим домом, колектив – родиною. Керівник гуртка Горбонос Руслан Олександрович (до речі працює в закладі й досі) виховував юних туристів на живих конкретних справах, а не на абстрактних розмовах. Найскладнішим, але найемоційнішим був сплав по Черемошу в далекому 1992… Тридцять років промайнуло, а все пам’ятається в деталях… В походах загартовувалась особистість, виховувалися організаторські здібності, розвивалася ініціатива, діловитість, активність.

Хлопці не бажали йти з гуртка, але настала пора перевірити себе на міцність, пройти загартування армією, проявити себе у службі на благо Вітчизни. Віталія проводжали всім гуртком, а потім він писав листи…

Після повернення з армії Віталій займався «серйозними справами» та зайняття туризмом не залишав, а в 2006 році повернувся до закладу вже в якості керівника гуртка водного туризму, а зараз веде гурток «Пішохідний туризм» в ЦТКЕУМ «Горицвіт». Керівник гуртка Форманюк В. В. дбає про фізичне здоров’я вихованців, виховує міцний і дружній колектив.

Віталій Володимирович зацікавив туризмом і дружину, яка вже четвертий рік веде гурток «Юні туристи-краєзнавці». Разом шукають шляхи, щоб викликати у дітей живий інтерес, запалити їх  до творчої активності.

Вимогливий педагог, суворий суддя вмить перетворюється на лагідного дідуся, коли мова заходе про онучку Мілану.   

Усі плани на щасливе життя перекреслила війна. З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій Володимирович пішов добровольцем до територіальної оборони, згодом був мобілізований до лав ЗСУ. Отримав поранення, декілька місяців відновлення, зараз на реабілітації. Дуже хоче повернутися на фронт, хоче разом з побратимами знищити ворога, повернути цілковиту незалежність України й жити вільно.

Люди, які приймають участь у бойових діях, з кожним днем все більше відрізняються від тих, у кого цього досвіду немає. Та все ж після перемоги Віталій Володимирович  мріє найшвидше повернутися на роботу.

Ми ж дякуємо Віталію Володимировичу та іншим нашим Захисникам за відвагу, мужність та за кожен новий день!

Ми вдячні вам, що ви задаєте кожному українцю таку високу планку – бути сильним та безстрашним.